Диференційоване навчання    

                         музики в школі

Зараз все частіше звучать слова: «головна особа в школі - учень». І тому професійний обов’язок учителя – здійснювати індивідуальний підхід до організації навчальної діяльності школярів, передбачати труднощі, які можуть виникнути в дітей під час засвоєння нового матеріалу; застосовувати на уроках диференційовані індивідуальні, групові перспективні завдання, розраховані на кілька уроків. Диференційовані завдання необхідні на уроці музики, оскільки учні мають різні музичні здібності та різний рівень музично – естетичних знань.

Велику роль у  диференціації навчальної діяльності (особливо в початковій школі) виконують різноманітні ігри.

       Розучуючи мелодію «на слух» часто використовую гру «Луна». Диференціація в даному випадку виглядає таким чином: виконую коротку фразу (2-4 такти ). Учні повторюють її, імітуючи луну, яка може бути «звичайною» і «розумною». «Звичайна» луна повторює фразу точно так, як вона була виконана, тобто зі словами (розвиток музичної пам׳яті для слабших учнів). «Розумну» луну учні зображують за моєю вказівкою, співаючи фразу із складами ритму (розвиток свідомого сприйняття ритму для середніх учнів) або з назвами нот, ступенів (розвиток свідомого сприйняття ладових співвідношень звуків мелодії)

У грі "Живе фортепіано" можна також поділити "обов'язки": одна група виспівує назву одного ступеня (ноти), а друга група - "живе фортепіано" - присідає та встає. Знайому легку мелодію діти можуть навіть ви­конати самостійно.

При розучуванні мелодії пісні з нот користуюся різноманітними завданнями:

1) для сильніших учнів - настроюю клас на певну тональність (заспівати тонічний тризвук тощо), проводжу вокально-хорову розспівку (для вироблення певних навичок); готую до відтворення мелодії пісні голосом чи на інструменті, підбираю функції-акорди або другий голос; диригую хором - класом;

2) для слабших - читати ноти без ритму, проплескувати ритмічний малюнок (кожному учню - один такт, що дасть можливість опитати більшу кількість учнів), ритмізувати текст (кожному учню - одна фраза), роби­ти пофразне повторення мелодії за вчителем і сильнішими учнями (за нотами та з текстом).

При музикуванні на елементарних музичних інстру­ментах слабшим учням доручаю легші партії: як­що інструмент шумовий - метр, нескладна ритмічна формула з постійним повторенням, якщо інструмент звуковисотний - остинато. Для сильніших учнів - мело­дична лінія, бас, імпровізація другого голосу.

Також велику роль відіграють і групові форми навчальної діяльності, тому що вони відкривають для учнів значні можливості для співпраці, емпатії й творчості.

Групову роботу на уроках музики організовую в та­кий спосіб.

Під час комплектування груп можливі три варіанти:

- учні займають свої звичні місця (навіть при наяв­ності амфітеатру);

-  учні сідають за моєю пропозицією(це дає змо­гу

посадити слабких учнів поряд із сильними);

-  кожний учень сам обирає сусіда по групі (учням
періодично даю таку можливість).

Зручними є групи з 3 - 5 учнів, залежно від того, як сидять діти в класі (за партою по три; поруч по 4 - 5 при амфітеатрі; два учні, які сидять поруч, тихо перемовля­ються з тими, хто сидить за ними). Показником того, що дітям цікаво на уроці, є легке пожвавлення у класі. Саме в групі рівних собі за соціальним статутом учні набувають більшої самостійності й незалежності, виробляють влас­ний погляд і вміння його захищати, критичність. Даю завдання групам і 1 - 2 хвилини для його обгово­рення. На початковому етапі навчання (початок семест­ру) координую роботу в групах, задаючи про­блемні запитання та допомагаючи учням зробити висновки. На етапі оволодіння учнями навичками групо­вої роботи дізнаюся про результат виконання завдання через командира або іншого члена групи.

Застосовую такі форми групо­вої роботи: у парі (мала група - 2 учні); у групі (3-5 учнів); групові дебати; груповий діалог (учитель - групи або група - група); групове змагання; групова дискусія; груповий диспут.

Групову роботу учнів застосовую під час слухан­ня музики, співу, виконання творчих завдань, актуалізації опорних знань.