Главник Віктор Олексійович

Залежно від виховних завдань класний керівник може використову­вати найрізноманітніші методики вивчення особистості учня у вільний від навчання час. Важливо навчитися здійснювати кількісний і якісний аналізи отриманих результатів такого педа­гогічного обстеження. Це дозволить з'ясувати ступінь вираженості певної якості, вивчити умови, за яких вона яскраво виявляється, спонукати вихованців до самови­вчення, самовиховання відсутніх якостей, або дозволить по­збутися негативних форм поведінки тощо.

У практиці виховної роботи з класним колективом педагог може використову­вати або окремі, поодинокі методики, або кілька, комплексно. При доборі не­обхідних діагностико-корекційних методик обов'язково враховуються вікові, індивідуальні особливості та психофі­зіологічні можливості конкретної дити­ни, які порівнюються з фоном класно­го колективу, і лише після цього визна­чаються шляхи подальшого виховного впливу на учня. Суворої необхідності дотримання будь-якої послідовності використання діагностичних методик немає. Тому класний керівник може застосовувати виховні прийоми посту­пово, крок за кроком — від простих методів обстеження до складних. Не­абияку роль при цьому відіграють заці­кавленість педагога у моральному ста­новленні особистості кожного учня, власний консультаційний досвід, педа­гогічний такт і уміння переконувати.

(необхідне підкресли, будь ласка)

1. Чи можеш ти володіти собою?

Так, ні, буває по-різному

2. Чи можеш ти підкорятися іншим?

(Так, ні, буває по-різному)

3. Маєш досвід прийняття самостійних рішень?

(Так, ні, буває по-різному)

4. Чи завжди виявляєш готовність до активних дій?

(Так, ні, буває по-різному)

Наступним етапом у діагностичній роботі за умови відсутності явних відхилень, вад у відповідях учнів класний керівник може ви­користати такий прийом, як поради з само­виховання:

1. Коли берешся за будь-яку справу, подумай: який результат повинен отримати.

2. Записуй згідно з важливістю свої тер­мінові справи, які маєш виконати протягом тижня, дня.

Берись за справу сміливо і не відступай, поки її не виконаєш. Якщо в кінці тижня або дня залишаються невиконаними один чи два запланованих тобою пункти, перепиши їх у план на наступний тиждень (наступний день).

3. Візьми собі за правило обов'язково аналізувати: чому саме ти не виконав той чи інший пункт. Намагайся сам усувати причини невиконання. Спочатку це здава­тиметься важким, але з часом ти зрозу­мієш, що головне — це правильно оцінюва­ти свої сили і не гаяти марно часу.

4. Ніколи не практикуй перенесення ви­конання справи на наступний день. При­ступай до виконання запланованого одра­зу ж, без зволікань.

5. Не роби жодних попускань, навчися своїм примхам відповідати коротко, але твердо — «ні».

6. Навчися сам собі наказувати, будь до себе непохитним, але став перед собою завдання реальні, ні в якому разі «не зари­вайся», бо не спрацює твій внутрішній на­каз «Так треба», «Я мушу».

7. Спробуй проаналізувати: на що ти пе­реважно витрачаєш свій вільний час?

8. Твій організм здатний до тривалих на­вантажень, але, щоб уникнути стомлення, переборюй втому, змінюй види діяльності протягом дня.

9. Приймаючи на себе будь-яке завдан­ня навчитися слухати уважно вказівки до­рослих, користуйся нотатками, щоб нічого не пропустити повз увагу і зберегти час.

Основні правила поведінки при самовихованні

Ніколи не уникати персональної відпові­дальності.

Свою думку не тільки виробляти, а й ви­словлювати.

Прагнути самостійно вирішувати усі пи­тання, що стосуються власного життя.

Не боятися помилок — просто треба їх своєчасно виправляти.

Чесно визнавати неправоту, пам'ятати, що впертість — самозахист людини слабкої.

Не вийде задумане — обов'язково роз­берися, чому. Починай робити все спочатку і так доти, поки не вийде.

Іноді учні (особливо старшого шкільного віку) звертаються до класного керівника за порадою щодо можливостей підвищення якості навчання. Як правило, такі старшо­класники вже мають певні життєві плани, уявлення про свою майбутню професію та про вимоги, які ставить вона до спе­ціаліста. Класний керівник може порадити своєму вихованцеві орієнтовну програму розумо­вого самовиховання, ознайомивши його з такою пам'яткою:

Пам'ятка з самоосвіти

1. Постав собі завдання самостійно по­ліпшувати якість свого навчання, проявляй при цьому неухильну наполегливість.

2. Спробуй уявити, які особистісні якості тобі можуть бути потрібними в самостійно­му житті. Подумай, які з цих якостей ти мо­жеш сформувати у себе під час навчання?

• . Проаналізуй індивідуальні особливості виконання навчальних завдань. Дай собі відповідь на такі запитання:
• для чого ти навчаєшся (які мотиви навчання)?
• чи вмієш ставити перед собою нав­чальне завдання і самостійно його вирішувати?
• як ти зазвичай контролюєш себе: по ходу виконання домашнього зав­дання, у кінці, коли все зробиш, чи плануєш очікуваний результат?
• чи довго можеш лишатися праце­здатним?
• коли протягом дня ти працюєш про­дуктивніше?
• чи вмієш зосереджуватися на нав­чальних завданнях, коли тебе відво­лікають: чи намагався утримувати свою увагу?
• яким чином ти запам'ятовуєш мате­ріал: які прийоми при цьому використовуєш?
• які недоліки твоєї навчальної діяль­ності можуть тобі заважати у самоосвіті?

Спробуй скласти план своєї самоосвіти, відповідаючи на вищенаведені питання.

Що тобі потрібно врахувати

Засвоюй прийоми запам'ятовування та опрацювання в свідомості навчального матеріалу.

Формуй і тренуй у собі якості культури розумової праці:

• конспектувати, записувати тези;
• самостійно знаходити необхідну ін­формацію в підручнику і запам'ято­вувати її;
• робити картотеку додаткових ві­домостей за навчальними пред­метами.

Регулярно користуйся само­перевір­кою домашніх завдань.

При вивченні особистості особливу увагу слід приділяти виявленню спрямованості школяра, зокрема професійної. Спрямова­ність особистості виявляється в її інтере­сах, нахилах, переконаннях, ідеалах, світог­ляді. Інтереси — це форма пізнавальної ак­тивності дитини, позитивне ставлення до чогось, що є актуальним для неї. Стійкі інте­реси часто переростають у нахили — праг­нення займатися певною діяльністю, на­громаджувати знання, вдосконалювати уміння й навички, що необхідні для цієї ді­яльності.

Для виявлення ступеня самооцінки, са­мохарактеристики професійних інтересів, нахилів класний керівник може використа­ти анкету. Дані анкети дозволяють дібрати оптимальні для учня позакласні види діяль­ності.

Анкета вивчення професійних нахилів учнів

(для 7—11-х класів)

1. Чи є, на твою думку, твій нахил до об­раної галузі праці істинним, чи він тимчасо­вий?

2. Чи відповідає вимогам професії стан твого здоров'я та фізичного розвитку?

3. Чи відповідають твій характер і мо­ральні риси особистості особливостям обраної професії?

4. Чи дозволять твої здібності сподіва­тися на успішне оволодіння спеціальністю?

5. Як, на твою думку, зможе за­доволь­нити обрана професія твої духовні потреби?

6. Чи допоможе обрана тобою професія визначити своє місце в житті?

7. Чи збігається обрана тобою професія з традиціями твоєї сім'ї, поглядами батьків, їхніми планами?

8. Наскільки важлива ця професія для суспільства, для вашого регіону?

Однією з відомих методик для визначен­ня професійних інтересів і нахилів учнів є диференціально-діагностичний опитувальник (ДДО). Ця методика надзвичайно проста, її опрацювання потребує 25 хв.

Анкета визначання рівня установки на вживання учнями тютюну чи алкоголю

Примітка. Класний керівник може подавати анкету в пропонованому ви­-г­ляді або проводити визначення установ­ки на вживання тютюну чи алкоголю ок­ремо.

Максимальна шкала установки на вжи­вання тютюну має 21 бал. Чим більшу кіль­кість балів набере учень, тим вища його позитивна установка (+) на вживання тю­тюну чи алкогольних напоїв, а значить, і ймовірність формування адиктивної поведінки.

Запропонована анкета на виявлення рівня установки щодо вживання наркотичних чи токсичних речовин також до­сить інформативна, її доцільно використовувати при групових формах анкету­вання (за соціометричним, статевим визначенням).

Максимальна кількість балів щодо уста­новки учнів на вживання наркотиків або токсичних речовин дорівнює 21. Чим біль­ше набере учень балів, тим вища його по­зитивна установка ( + ) на вживання цих наркотичних речовин, а значить, імовірність формування адиктивної поведінки.

Загальну установку класу на вживання тютюну, алкоголю і токсичних речовин можна визначити за формулою

де У — загальна установка на вживання наркогенної речовини;

Н — загальна кількість набраних балів у класі;

Р — вид речовини (Р = У тютюну + ал­коголю + наркотиків + токсичних речовин);

П — кількість учнів у класі.

Таке визначення доцільно проводити для подальшого зіставлення загальних уста­новок між класами школи, що дає змогу визначити не лише динаміку формування установок серед різних вікових груп, а й стратегію профі­лактичної діяльності, а са­ме профілактичну роботу на ранніх стадіях відхилень у поведінці, що є запорукою ус­піху.

Визначення в учнів ступеня ризику залу­чення їх до вживання наркогенних речовин пропонуємо проводити за анкетою.

Характер опитування (особистісний чи анонімний) класний керівник визначає, орієнтуючись на ступінь довіри між ним та учнем його класу.

Результати цієї анкети допоможуть визначити ступінь ризику учня щодо вжи­вання наркогенних речовин.

Сума балів від 5 до 15 означає, що ризик залучення до наркогенних речовин вірогідно існує. Від 16 до 32 — ризик є ре­альний, не виключене епізодичне вживання.

Якщо сума балів перевищує 33, підліток перебуває в досить небезпечній ситуації ризику.

Діагностичні відомості, які визначаються за допомогою анкетного методу, доцільно доповнювати інформацією, зібраною клас­ним керівником під час бесід на різнома­нітні теми з учнями.

Анкета визначення рівня установки на вживання учнями тютюну чи алкоголю

1. Мені не подобається, коли алкогольні напої чи тютюн вживають учні.

Ні — 2

Згоден — 0

2. Мені не подобається, коли алкогольні напої чи тютюн вживає хтось.

Згоден — 0

Ні — 2

3. Мені не подобається, коли алкогольні напої чи тютюн вживає дівчина.

Ні — 2

Згоден — 0

4. Мені не подобається, коли алкогольні напої чи тютюн вживають мої найближчі друзі.

Ні — 2

Згоден — 0

5. Якщо мені запропонують випалити цигарку чи випити алкогольний напій мої друзі, я не виконаю їхнє прохання.

Ні — 2

Згоден — 0

6. Я не зміг би запропонувати випалити цигарку чи випити алкогольний напій своєму другу, який його не вживає.

Згоден — 0

Ні — 3

7. Я не почуваю себе вільно в компанії, де вживають алкогольні напої та тютюнові вироби.

Ні — 2

Згоден — 0

8. Мене не цікавить оформлення алкогольних напоїв чи тютюнових виробів.

Згоден — 0

Ні — 1

9. Я думаю, що не можна вживати алкогольні напої та палити і во­дночас не бути правопорушником.

Згоден — 0

Ні — 2

10. Вживання тютюну чи алкоголю відзначають найбільш авторитетних у моїх очах підлітків.

Згоден — 3

Ні — 0

Анкета визначення рівня установки на вживання учнями наркотиків чи токсичних речовин

1. Мені подобаються люди, які вживають наркотики або токсичні речовини.

Згоден — 0

Ні — 2

2. Мені не подобається, коли це робить мій товариш.

Згоден — 0

Ні — 2

3. Я заперечуватиму, якщо на моїх очах вживатиме наркотики або токсичні речовини мій друг.

Згоден — 0

Ні — 3

4. Якщо мені запропонують вжити наркотики або токсичні речовини близькі друзі, я не погоджусь з ними.

Згоден — 0

Ні — 3

5. Я б ніколи не зміг запропонувати своєму другові вживати нарко­тики або токсичні речовини.

Згоден — 0

Ні — 2

6. Я б не зміг перебувати у приміщенні, де вживають наркотики або токсичні речовини.

Згоден — 0

Ні — 2

7. Мені не подобається, коли хтось розповідає про приємне вра­ження від наркотиків чи токсичних речовин.

Згоден — 2

Ні — 0

8. Я не думаю, що можна продавати чи вживати наркотики або ток­сичні речовини і водночас бути приємною людиною.

Згоден — 0

Ні — 2

9. Вживання наркотиків чи токсичних речовин є причиною багатьох злочинів.

Згоден — 0

Ні — 3